Що логувати, а що залишити у спокої

Логуйте все, кажуть поради, бо ніколи не знаєш, що знадобиться. Підете за цим — отримаєте рахунок, що росте разом із трафіком, пошук, що триває сорок секунд, і копицю сіна, в якій надійно лежить голка, яку ви не можете знайти. Обсяг — це не те саме, що видимість.

Перевірка: чи будете ви діяти на основі цього?

Для кожного рядка запитайте себе, що б ви зробили інакше, якби його побачили. Якщо чесна відповідь — «нічого», це шум, а шум не безкоштовний. Він коштує сховища, часу запитів і, найдорожче, уваги того, хто гортає його під час інциденту.

Варто зберігати

• Збої — з достатнім контекстом, щоб їх відтворити.
• Переходи стану будь-чого, що стосується грошей або прав доступу.
• Зовнішні виклики: що надіслали, що повернулося і скільки тривало.
• Усе, що вам знадобилося хоча б раз під час post-mortem.

Зазвичай не варто зберігати

• Успішні health-check-и на повному обсязі, назавжди.
• Breadcrumb-и «входимо в функцію», що залишилися після сесії налагодження.
• Повні тіла запитів на високонавантажених ендпоінтах — швидкий спосіб логувати персональні дані, які ви ніколи не хотіли зберігати.
• Усе, за чим ви жодного разу не шукали.

Корисний хід — розділити два потоки: логи для відтворення того, що сталося, і звіти для збоїв, які потребують рішення. Їх змішування робить обидва марними.